Дощові осінні вихідні – чудова нагода згадати яскраву літню подію, коли було сонячно, тепло, і на вихідних не сиділи вдома :).

19 серпня ми побували на визначній події в культурному житті Черкащини – мистецькому фестивалі “Барба на Бучаку”.

( Читати даліCollapse )

#БарбанаБучаку #StopKanivPSP #НіКанівськійГАЕС

Останній день року, ні, не встиг :)... останні дні перед початком нового сезону фотомандрівок - час озирнутися назад і згадати, що було цікавого в 2017-му.



( Гайда до фоток!Collapse )

Чув, що у Вінницькій області через аномально високу температуру, як для зими, зацвіли підсніжники.
Сьогодні з'їздили в Холодний яр (відкрили сезон мандрівок у 2018-му), перевірили, а як з цим ділом на Черкащині.
Побачили на Різдво підсніжники з бутонами:

( Ще фотоCollapse )

Актівський каньйон - глибокий каньйон, утворений річкою Мертвовід серед гранітних скель поблизу села Актове Миколаївської області. Каньйон входить до складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-Степове Побужжя».
Часто фото каньйону в мережі можна зустріти під назвою "Долина диявола в Трикратах". Хто саме і коли закинув цю назву в інтернет я не знаю, але нехай вона вас не вводить в оману. Трикрати справді знаходяться недалеко, але там каньйону немає. Зате є Трикратський ліс, але це вже інша історія.
Сам Актівський каньйон не викликає ніяких асоціацій з чимось негативним на кшталт "долини диявола", радше навпаки - його краса захоплює.
Отже, залишимо шукати "Долину диявола" в Трикратах тим, хто не читав цей текст, а самі ж відправимось у віртуальну подорож в околиці села Актового, де ми побачимо наступне:


( Багато фотокCollapse )

Про загадкове урочище Монастирище на Кропівниччині я вперше дізнався кілька років тому, здається, з переліку номінантів конкурсу "7 чудес України".
Урочище Монастирище - це каньйон, прорізаний серед скелястих берегів річкою Інгул. Посередині каньйону знаходиться кам'яна гора, що стала предметом багатьох міфів і легенд. Урочище є ландшафтним заказником загальнодержавного значення.
Інформації було мало, фоток ще менше. Ті статті, що трапились спершу на очі, дуже заінтригували своїми припущеннями, що нагромадження скель в урочищі - це справа інопланетян, рукотворна гора, або ж стародавнє капище. Типова фраза, що кочує із статті в статтю, і має змусити читача дуже захотіти туди потрапити: "это место – уникальное, и для украинской культуры значит не меньше, чем пирамиды для Древнего Египта."
Звісно, мені кортіло туди потрапити. Проте зупиняла віддаленість (місце в Устинівському районі на півдні області майже на кордоні з Миколаївщиною) і відсутність чіткої інформації, як власне туди дістатися.
Поступово я склав до купи наявну інформацію, як туди дістатися і, дочекавшись нагоди, ми відправилися побачити власними очима місце-легенду.
( Гайда з нами!Collapse )

31 грудня - час підвести підсумки року, що минає.
Найкраще і найцікавіше, що бачили і переживали цього року в наступній підбірці фотографій.

( Поїхали!Collapse )

Цього року мені дуже поталанило у фотополюванні на сон-траву.
Знімки робив в 3-х різних локаціях на Черкащині 9, 10 та 17 квітня.
Побачили сон розкритий, сон чорніючий (лучний) і вперше в житті незвичну форму сна-чорніючого рожевого кольору!
Приємних снів! ;)
Світлина 1

( Ще багато світлинCollapse )

Зима добігає кінця, тож поспішаю розповісти про нашу єдину зимову заміську поїздку цього року.
7 лютого склалися оптимальні умови для поїздки, і ми ними скористалися, щоб відвідати скансен "Козацький хутір", що в Стецівці неподалік від Чигирина. Теплий, сонячний, сніжний, зимовий вихідний трапляється досить рідко, а 7 лютого цього року було саме таким.

( Що булоCollapse )

На початку року, а саме 3-го січня, після тривалої перерви в мандрівках вибрався в сусідній Золотоніський район.
Наче поруч з Черкасами, але все, що я побачив в цій поїздці, я побачив вперше.

( Як булоCollapse )

29 жовтня, скооперувавшись з mandrivnic, ми відвідали Бучак.

( ДаліCollapse )