?

Log in

No account? Create an account
 
 
24 лютого 2013 @ 21:40
Мандрівка до Вінниці - квітень 2012  
У квітні минулого року нам пощастило побувати у Вінниці.
Що я знав про Вінницю до цієї поїздки? Ставка Гітлера, музей Пирогова, фонтан Порошенка.
Я ніколи до того не був (проїздом не рахую) у цьому обласному центрі, хоч область і межує з Черкаською. Якщо подивитися на карту, стає зрозуміло, чому я ігнорив сусідній обласний центр – 341 км або 4год 40 хв дороги не надихають. Порівняймо з відстанями до інших центрів сусідніх областей: до Києва – 195 км, до Кіровограда – 140 км, до Полтави – 267 км.
Так би і лишалася Вінниця для нас terra incognita, якби не пощастило з батьками поїхати до родичів у село Верхнячку, а звідти до Вінниці лише 147 км.


Отже, вранці 21 квітня стартували з Верхнячки в напрямку Вінниці.
На фото музей села Верхнячки – будівля 1902 року.

Більше про музей можна прочитати тут - http://khrystynivka.com/publ/kriz_chas_istoriji/1-1-0-1486
З погодою «пощастило» - небо глухо закладене безпросвітними хмарами, мрячка. Та обирати не доводилося.
Ось ми у Вінницькій області

Ліс вздовж дороги вкритий галявинами ось таких квітів (фото нижче), яких я не зустрічав на Черкащині.

За 25 км від Вінниці робимо зупинку у Вороновиці, де нас цікавить колишній маєток Грохольських, пізніше будинок родини Можайських, де зараз розташований музей Можайського.

В Черкасах є вулиця Можайського, але ми не особливо цікавилися, хто це такий. Я лише пам’ятав, що це НЕ революціонер. А він виявився непересічною людиною – моряком, інженером, художником, винахідником, льотчиком. Проект свого літака Можайський розробив саме у Вороновиці.

Потрапивши в музей, ви дізнаєтесь, в чому літак Можайського був досконалішим за літаки інших винахідників (в т.ч. братів Райт), і що ж все-таки завадило йому здобути світову славу винахідника літака.










В будівлі, окрім музею, розташована дитяча школа мистецтв, бібліотека для дітей. Грошей на ремонт звісно не вистачає, тож зовнішній вигляд колись розкішної будівлі зараз не надто вражає. Фасад ще нічого, а з протилежного боку...




Не знаю як у будні, а в суботу музей працює «за дзвінком». Ми зателефонували за вказаним номером телефону і вже за десять хвилин мали екскурсію музеєм.
Ліпнина в кімнатах музею, що залишилися ще з тих часів, підтримується в належному стані. Має класний вигляд!





Мені дуже подобаються маленькі музеї в маленьких містах, що мають неповторну атмосферу і більш дружні до відвідувачів.

Ось ми у Вінниці. Метою огляду є основна історична вулиця міста – вулиця Соборна і атракції поруч з нею. Машину залишаємо на паркувальному майданчику біля адмін.будівлі на початку огляду.
Споруда Преображенського собору дає зрозуміти, що Вінниччина – то вже більш західний регіон.

Це колишній домініканський костел, збудований, до речі, за ініціативи земського судді Грохольського (нагадаю у Вороновиці ми дивилися маєток Грохольських, був у них маєток також і у Вінниці).
Вінниця зустріла нас похмурою погодою, але протягом дня пройшов дощ, тож вечірні світлини вже сонячні.

В радянські часи в будівлі була органна зала.У 1990-му віруючі УПЦ МП на чолі з тодішнім вінницьким митрополитом Агафангелом самовільно захопили будівлю, а орган розламали і викинули на вулицю.

Разом з іншими спорудами будівля оточена мурами, і складає єдиний історико-архітектурний комплекс – «мури».
Обійшовши навколо, можна побачити ці самі мури:

Євроремонт мурів:

Ліворуч від Преображенського собору розташована будівля колишнього єзуїтського костелу (зараз там архів).


Колишні келії монастиря єзуїтів використовуються для Обласного краєзнавчого музею.

Праворуч від нього (рожева будівля на знімку нижче) – Художній музей, що працює з понеділка по п’ятницю (привіт туристам!)

В краєзнавчому музеї стандартний набір опудал тварин, мінералів, зброї часів ВВВ і т.ін. Розбавила враження ось ця діра посеред однієї з зал.

На початку 2011 року ЗМІ повідомили про провалля у вінницькому музеї, що утворилося під час ремонтних робіт. Провалля веде в підземелля. Оце я розумію - краєзнавчий музей – підлога провалюється в історію. :) Більше року минуло, а дірка в підлозі на місці.
Не сподобалося, що розрекламовану в інтернеті колекцію золота подивитися не вдалося: «попереднє замовлення, лише для групового відвідання». Аналогічну колекцію в Полтавському краєзнавчому музеї ми подивилися без «груп і попередніх замовлень».
В музейній справі Вінниці варто повернутися обличчям до туристів... До вже вказаного згадаю, що Вінниця - столиця військової авіації, і тут є відповідний музей. Не знаю, чи кращий він за київський, але доступ до нього на момент відвідання Вінниці був обмежений.
Подивилися краєзнавчий музей, попрямували далі.
Дорогою бачимо Костел Діви Марії (вул. Соборна, 12)

Частини органу, який викинули на вулицю Агафангел та його команда, були відремонтовані і знайшли собі прихисток у цій будівлі.
Зверніть увагу на пішоходів, що переходять вулицю. Тут Вінниця приємно вразила. Вулиця Соборна має дуже жвавий рух – 4 полоси для автотранспорту + 2 трамвайні колії, і майже немає світлофорів. Зате повно пішохідних переходів. Так ось усі пропускають пішоходів. І не так, що треба дочекатися натовпу, а навіть бачать одного пішохода і відразу зупиняються. Я фотографував з обох сторін вулиці, тож доводилося переходити туди сюди разів 8-10, і жодного разу не доводилося чекати! Бувають дива на світі! :)
Неподалік колишній будинок лікаря:

На вулиці переважає забудова початку ХХ століття:

Колишній готель Савой, архітектор Артинов (автор більше 30 нині існуючих будинків у Вінниці).

Ще фото Савою, де на задньому плані бачимо колишню водонапірну башту, що стала одним з архітектурних символів міста.

Прямуємо до башти.

Навколо сквер, пішохідна зона, кафешки, фонтан, монумент героям ВВВ.

Знайомі черкащанам «яйця» виявилися типовим проектом.

Пам’ятник Григорію Артинову, який що тільки не побудував у Вінниці! (Башту теж він)

Доволі затишне місце!

В башті розташований музей афганців. Було б логічно, щоб там можливо був ще й музей міста.

На одному з будинків побачили "полювання Діани"

Неподалік радянська агітація.

У Вінниці є пільговий контракт з Газпромом?

Потусувались трохи на площі біля башти, знову повертаємось на Соборну.
Бачимо величезну радянську красу.

«Міністерство водного транспорту?» - подумав я, побачивши якір на гербі. Ні, це мерія!
Площа перед будівлею має назву Майдан Незалежності.
Є на цьому майдані і своя «дівчина на кулі».
 
Я спочатку думав, що це пам’ятник туристці.
А ви як гадаєте?
[Це пам’ятник… , ніколи не вгадаєте!] Українській пісні!
Взагалі-то задумувався як пам’ятник учасникам помаранчевої революції - «дівчина на апельсині», що підприємець Ларін нібито пообіцяв поставити «у разі перемоги помаранчевих» на місці вінницьких мітингів проти фальсифікації виборів Президента у 2004-му. Ще в червні 2005-го повідомлялося, що буде напис «Разом нас багато, нас не подолати». Сам Ларін це прокоментував так «Це пам’ятник людям, що піднялись з колін та злетіли до правди. Це не постамент Ющенку, Тимошенко чи Литвину — це згадка про осінь-2004 року, яка, впевнений, не буде переосмислена…» А у вересні 2005, мабуть відчувши поворот в настроях, Ларін відкрив пам’ятник без «Разом нас багато» і взагалі як пам’ятник українській пісні.
Як на мене, саме з такою історією і поточною назвою скульптурна композиція увічнює пам’ять політичних флюгерів.
Праворуч від мерії будинок 1911 р. (архітектор – Артинов), в якому на початку XX століття розташовувалася міська дума (вул. Соборна, 69).

17 травня 1920 року тут виступив з промовою голова відродженої польської держави Юзеф Пілсудський, який прибув на запрошення уряду Української Народної Республіки. Про це свідчить барельєф подарований містом-побратимом Кельце.

А от пам’ятних знаків Симону Петлюрі, який і запросив Пілсудського у тогочасну столицю УНР - Вінницю, я, на жаль, у Вінниці не побачив.
Вінницька облрада розташована у радянській будівлі 30-х років, яка на відміну від будівлі мерії непогано вписується в навколишню архітектуру.


Навпроти – бібліотека ім. Тімірязєва, (так, так архітектор – Артинов).

Дизайном схожа на будівлю мед коледжу в Черкасах. Всередині не був, але читав, що внутрішнім устроєм була побудована за зразком однієї з відомих американських бібліотек.
Неподалік – будівля театру ім. Садовського, збудована 1910 року на пожертви місцевих комерсантів лише за 11 місяців.
Те, що бачимо на фото, це перебудова після пожежі у військовий час.

В 20-х роках тут працювала трупа Гната Юри, що згодом стала основою колективу театру ім. Франка у Києві.
Цікаво, що під час німецької окупації театр не припиняв свою роботу. На його сцені ставилася українська і світова класика: «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Фонтан Бахчисараю», «Катерина», «Циганка Аза», «Маруся Богуславка», «Хмара», «Назар Стодоля» «Євгеній Онегін», «Дон Кіхот», «Кармен», «Ріголетто», «Дай серцю волю». При театрі працювала балетна студія. Ставилися великі концерти.
У Вінниці і Черкасах більшість симпатичних будівель належать до початку ХХ ст. Цей час став мабуть найбільш продуктивним для архітектури напевно через розквіт капіталізму у цей період.
Від бібліотеки ім. Тимирязєва довелося трохи пробігти під зливою до книгарні «Є». Так, так у Вінниці є Книгарня «Є» (вул.Соборна, 89), що дуже приємно. Черкаси такої приємності позбавлені, тож поповнюємо свій книжковий арсенал під час поїздок до Києва в "Книгарні Є" на Золотих воротах.
До книгарні пробігали повз будівлю колишнього реального училища, де навчався вінничанин Михайло Коцюбинський.

Зазначу, що в місті є музей Михайла Коцюбинського, який було б непогано відвідати в наступній поїздці до Вінниці.
На зворотньому шляху від "Книгарні Є" на прохання Тараса, покатали його (вперше в житті) на трамваї. :) Крім трамваїв і чемних водіїв, Вінниця ще відрізняється від Черкас якісними дорогами. Звісно пересічний вінничанин після цієї зими може бути невдоволеним своїми дорогами, але щоб зрозуміти своє щастя, їм треба проїхатися хоча б центральними вулицями Черкас.
Від будівлі мерії трохи відійшли від вул. Соборної до вул. Пушкіна, 38, де розташовий дуже цікавий колишній будинок капітана Четкова.

Колишній власник будинку - капітан Четков працював вчителем гімнастики у Реальному училищі, був замкненою та непримітною людиною. А от будинок став повною протилежністю власнику.
Інформація про архітектора контроверсійна – чи то був Артинов, чи київський архітектор і за сумісництвом власник будинку Булгакова у Києві – В.Листовичний.
Балкони для курців :)))

Насправді виходи на балкони були замуровані в радянські часи.

Перебравшись на протилежний берег Південного Бугу, ми роздивилися дерев’яну Миколаївську церкву 1746 року, що являє собою чудовий зразок мистецтва подільських майстрів дерев'яного зодчества в стилі пізнього українського бароко.
Миколаївська церква у Вінниці


Дзвінниця (на фото нижче) була побудована трохи пізніше за церкву.

Церква раніше теж була під гонтом, як і дзвінниця. Але бляха, якою вона вкрита зараз, теж має непоганий вигляд.
Звідти пара хвилин до набережної Рошен, чию продукцію після відомих подій з обгорткою ми не купуємо.

З фонтаном не пощастило. Після зими його довелося ремонтувати, тож запуск затримався і вперше того року відбувся лише наступного дня.
Тестовий запуск:

Вечоріло, тож ми мали вирушити у Верхнячку. Дорогою назад побачили підсвічений костел у Немирові.

Ця мандрівка нам дуже сподобалась. Враження від Вінниччини були настільки яскраві, що це навіть вплинуло на наше рішення відмовитися від більш тривалої поїздки "кудись на захід" того року.
Сподіваюсь, цього року ми знову відвідаємо Вінницю і розширимо свої уявлення про інші цікаві місця Вінниччини.
Після поїздки до Вінниці, Кіровоград залишиється останнім сусіднім обласним центром, в якому ми ще не були. Було б непогано виправити це вже цього року.
P.S. адреси та координати згаданих у тексті атракцій можна скачати звідси
 
 
 
Андрій Бондаренкоandy_travelua on 24 лютого 2013 15:46 (UTC)
Чудова поїздочка! Вінниччина солодка, як цукерочка :)
zamkovyizamkovyi on 24 лютого 2013 17:11 (UTC)
Дякую! Цяця Вінниця :)
mandrivnicmandrivnic on 24 лютого 2013 16:00 (UTC)
АБАЛДЄТЬ!!!Я і не уявляв,що Вінниця така прекрасна!
Окремо хочу(в черговий раз)виділити шикарні фото.Яка кольорова динаміка і чистота кольорів!В мене поки-що виходить одна лише гидота.Ще трохи і почну думати над купівлею мильниці...
oleksa_srefoleksa_sref on 24 лютого 2013 16:33 (UTC)
Да ладно! Нормально все в тебе виходить. От поїдеш куди-небудь зі своїм новим фотиком - переконаєшся!
(no subject) - mandrivnic on 24 лютого 2013 16:45 (UTC) (Expand)
(no subject) - oleksa_sref on 24 лютого 2013 17:03 (UTC) (Expand)
(no subject) - mandrivnic on 24 лютого 2013 17:07 (UTC) (Expand)
(no subject) - zamkovyi on 24 лютого 2013 17:17 (UTC) (Expand)
(no subject) - mandrivnic on 24 лютого 2013 17:25 (UTC) (Expand)
(no subject) - oleksa_sref on 24 лютого 2013 17:34 (UTC) (Expand)
(no subject) - zamkovyi on 24 лютого 2013 17:39 (UTC) (Expand)
(no subject) - zamkovyi on 24 лютого 2013 17:16 (UTC) (Expand)
(no subject) - oleksa_sref on 24 лютого 2013 17:36 (UTC) (Expand)
(no subject) - zamkovyi on 24 лютого 2013 17:14 (UTC) (Expand)
(no subject) - mandrivnic on 24 лютого 2013 17:23 (UTC) (Expand)
ukrainesonukraineson on 24 лютого 2013 16:15 (UTC)
Гарно!
А я, на жаль, не бачив ані того рожевого будинку, ані дерев'яного храму (полюбив їх останнім часом)
zamkovyizamkovyi on 24 лютого 2013 17:24 (UTC)
Я ж не бачив музей Пирогова, Вервольф, та ще багато чого у Вінниці. Тож варто з'їздити ще.
vladzharinvladzharin on 24 лютого 2013 16:30 (UTC)
Красиво в Виннице, а яйца конечно порадовали)))
zamkovyizamkovyi on 24 лютого 2013 17:27 (UTC)
Дякую!
oleksa_srefoleksa_sref on 24 лютого 2013 16:31 (UTC)
Чудова екскурсія! Цікаве місто.
З.І. фото дерев’яної Миколаївської церкви - перчудове! Світло тепленьке таке...
zamkovyizamkovyi on 24 лютого 2013 17:29 (UTC)
Так, загалом того дня зі світлом було не дуже, але от саме на церкві пощастило. Не дарма мені ще до поїздки чомусь найбільше хотілося побачити саме її.
(no subject) - oleksa_sref on 24 лютого 2013 17:38 (UTC) (Expand)
(no subject) - zamkovyi on 24 лютого 2013 17:43 (UTC) (Expand)
(no subject) - oleksa_sref on 24 лютого 2013 18:03 (UTC) (Expand)
smijana: 2012smijana on 24 лютого 2013 18:49 (UTC)
Такі цікаві місця! я й не знала що таке у Вінниці є (хоча кілька разів проїздом була, правда, бачила більше "з вікна" ніж по-людськи).
Дівчинка на апельсині - взагалі унікальний пам'ятник.. з унікальною історією. :) мабуть, більш ніде такого немає. :)
Дуже цікаві коментарі і розповіді, фотографії. ..турагенства відпочивають.:) дякую!!!
zamkovyizamkovyi on 25 лютого 2013 15:18 (UTC)
Дякую!
Я й сам до цієї мандрівки мало що знав про Вінницю. Але такі поїздки значно поглиблюють знання про нашу країну, її історію. Спочатку багато читаєш, коли готуєш маршрут. Потім знаходиш щось цікаве на місці (як той же пам’ятник дівчині на апельсині), потім знову читаєш перед написанням запису в ЖЖ. Так і дізнаєшся багато чого нового.
demarcosdemarcos on 25 лютого 2013 01:42 (UTC)
В Вороновиці гарно. Треба з"їздити
zamkovyizamkovyi on 25 лютого 2013 15:19 (UTC)
Сам схотів, саме коли побачив фото стелі в "Мандрівках Вінничиною"
dniprovychdniprovych on 25 лютого 2013 02:40 (UTC)
Шикарно
Є у Вінниці на шо подивитись
zamkovyizamkovyi on 25 лютого 2013 15:20 (UTC)
Дякую!
tasha_kr5tasha_kr5 on 25 лютого 2013 06:04 (UTC)
Не пройшло і року!:))))
Цікава поїздка вийшла.Вітаю, однією білою плямою на мапі України стало менше!
Теж були на Вінничині, але, мабуть, половини об'єктів самого міста не бачили:( Треба ще раз їхати, може, і фонтан ввімкнуть:)
Виправте, будь ласка "нас НЕ подолати", а то зовсім сумно вийшло)
zamkovyizamkovyi on 25 лютого 2013 15:22 (UTC)
Дякую!
Так, є в мене проблема з оперативним написанням звітів. Ще є з минулих років не написані :(
Так, звісно "не подолати". То воно саме якось написалося. Виправлю, раптом допоможе нашому суспільству. :)
rbrechko: Водоспадrbrechko on 25 лютого 2013 19:25 (UTC)
Гарний репортаж! Аж захотілось у Вінницю :)
п.с. Якщо чесно, то для мене було дивним, що ти здивувався від того, що пропускають людей в будь-якій кількості (навіть одного) на пішохідних переходах. В Черкасах такого нема?
zamkovyizamkovyi on 26 лютого 2013 14:37 (UTC)
В Черкасах? Ні. В Києві також не помічав. Скажу чесно, їздити Києвом важче ніж в Черкасах через нахабних водіїв. Добре, якщо у Львові краще. :)
(no subject) - rbrechko on 26 лютого 2013 18:16 (UTC) (Expand)
С фотокамерой по жизниodziuba on 26 лютого 2013 19:39 (UTC)
Клас, Вінниця дійсно гарне місто, дякую за репортаж!
zamkovyizamkovyi on 27 лютого 2013 01:57 (UTC)
Дякую за увагу!
Світ світлячківlesadko on 28 лютого 2013 07:54 (UTC)
вражена Вашим звітом! У мене чоловік з Вінниці, і тому я дуже часто там бувала і іноді буваю зараз, але я й половини не знаю того, про що тут прочитала. Звісно, ми відвідували місто зовсім не з туристичними цілями, але ж все одно варто було все те знати:) тому мені було втричі цікавіше прочитати про всі вінницькі цікавинки. Дуже-дуже дякую за такий розгорнутий і з любов'ю до міста (це відчувається) написаний звіт! Сама я Вінницю не дуже люблю, але от Вашими очима дивлячись, що ніби таке собі і нічого місто :)))

А найбільше, що вразило мене, то музей села Верхнячки! Неймовірно не те, що в селі є така будівля (на Поділлі купа сел з будівлями ще й кращими), а те, що в ній - МУЗЕЙ СЕЛА! а не профтехучилище, не психлікарня і не тубдіспансер. Я навіть хочу відвідати таке видатне місце))

Ще раз дуже дякую за цікаве.
Знову роблю перепост у фб - для своєї сім'ї - хай почитають про рідну Вінницю. Впевнена, вони теж не все те знають)
zamkovyizamkovyi on 13 березня 2013 16:04 (UTC)
Дякую за теплий відгук!
Так, Вінниця нам сподобалась! Мені самому теж цікаво читати враження інших людей, наприклад, про Черкаси. Коли живеш у місті, чи часто буваєш, по іншому його сприймаєш. У людини, що вперше приїхала, враження можуть бути геть інші. Тим і цікаві. Дивишся наче й трохи на себе зі сторони.
Музей села з’явився ще у 1989 році. Наскільки мені відомо, завдяки голові колгоспу Береговому, що був цікавою і авторитетною людиною.
Haidamachaidamac on 28 лютого 2013 12:13 (UTC)
вах!!!
давно хтів там побувати, і все проїздом!
дякую за екскурсію, і путівник :)
але ж треба ще на фонтани вибратися ;)

Окремо здивований будівлею у Верхнячці. Нічого про неї не чув, не в курсі, що там було? до історічєского матєріалізму :)
zamkovyizamkovyi on 13 березня 2013 15:11 (UTC)
Треба, треба вибиратися! Сам до того пару разів там був проїздом, оце вперше зупинився.
У Верхнячці в будівлі музею колись була гімназія. Я так розумію побудував власник цукрового заводу. Може пощастить потрапити в музей (напевно будемо там у травні), дізнаюся більше.

UPD будівля не гімназії, а сільського двокласного училища.
Опис музею - http://khrystynivka.com/publ/kriz_chas_istoriji/1-1-0-1486
До речі по фото дуже нагадує музей у Богуславі. :)

Edited at 2013-03-13 20:08 (UTC)
mandrivnicmandrivnic on 24 вересня 2014 13:54 (UTC)
З ностальгією(тепер)передивився пост ще раз і відмітив,що я бачив у Вінниці хіба третину з опублікованого тобою.Справді дивовижне місто і мої враження від нього на 100% співпадають з твоїми.Контрасти з Черкасами вражають!Тож обов'язково побуваю у Вінниці ще і тоді вже буде повноцінний звіт.Бо цього разу в мене вийшла лише розвідка:)
Жаль,ви фонтан не подивилися.Він того вартий!
zamkovyizamkovyi on 02 жовтня 2014 15:21 (UTC)
Є в планах якось подивитись на фонтан, але ж далеко!